Головна
Україна перебуває нині напередодні вагомих змін в організації власного політичного життя. Дві засадничі події цього року - набуття чинності змін до Конституції та пропорційні вибори до Верховної Ради України - створюють якісно нову ситуацію: відтепер країною керуватиме коаліція тих політичних сил, що переможуть на парламентських виборах. Ця коаліція отримає важелі як законодавчої, так і виконавчої влади для того аби комплексно й системно впроваджувати в життя власне бачення розвитку усіх сфер життя сучасного українського суспільства, визначати та реалізовувати відповідні напрями державної політики. Фактично в Україні формується європейська модель “партійної демократії”.
Однак, це, в свою чергу, висуває й нові виклики демократичному характерові розвитку політичних процесів у нашій країні. Суспільство вкрай потребує виопрацювання дієвих механізмів громадського контролю над діяльністю політичних партій та їх об’єднань (блоків, коаліцій тощо) та формування інституту політичної відповідальності, яку повинні нести ці сили за свою попередню діяльність. Інакше “партійна демократія” ризикує виродитись у систему непублічних домовленостей або т.зв. “кабінетну змову” вузького кола керівників політичних партій-учасниць правлячої коаліції. Аби не допустити цього необхідно забезпечити постійну прискіпливу та критичну громадську увагу до тих рішень, які ухвалюють у владі представники політичних сил, незаангажовану і аргументовану оцінку відповідності їх фактичної діяльності проголошеним цілям та розданим обіцянкам, забезпечити донесення до політичних сил інтересів та можливих наслідків для різних суспільних груп, які вони повинні враховувати готуючи, ухвалюючи і реалізовуючи те чи інше рішення.
Розуміючи новизну та комплексність цих завдань, учасники вирішили зробити перші кроки на шляху до такого нагального постійного суспільного моніторингу “партійної демократії”. Ми вирішили проаналізувати позиції ключових політичних сил, що виборюють своє право керувати державою на виборах до Верховної Ради України 2006 року) по вирішенню 6-ох найрезонансніших суспільних проблем (кожній з них присвячене окреме дослідження):
1. Політика цін та податків, виведення зарплат з “тіні”
2. Подолання бідності, соціальний захист та пенсійна політика
3. Якісна середня освіта та рівний доступ до вищої освіти
4. Доступ до якісного медичного обслуговування
5. Доступ до справедливого правосуддя
6. Комунальний сектор – базові комунальні послуги та ціни на них
Вибір цих проблем був зумовлений, по-перше, високим ступенем їх пріоритетності для громадян України під час проведення досліджень громадської думки та по-друге, більш-менш повсюдною наявністю декларованих підходів політичних партій та їх блоків до вирішення вищезгаданих проблем.
Цей підхід зумовив собою й визначення тієї “джерельної бази”, якою послуговувалися автори цих досліджень. Обіцянки та декларації аналізувались на підставі виборчої програми відповідної політичної партії\блоку партій, стратегічних документів політичних сил (програмних документів партій) та надісланого цим партіям та блокам листа-опитувальника, з проханням аби вони чіткіше визначили свої позиції та власне бачення шляхів вирішення ключових питань у відповідних сферах державної політики.